.JPG)
Після кору — дифтерія?
Вкрай низький рівень охоплення щепленнями проти дифтерії в Україні є підґрунтям для поширення інфекції та виникнення спалаху.Наслідки можливого спалаху дифтерії можуть бути набагато серйознішими, ніж кору. За статистичними даними на тисячу інфікованих осіб від дифтерії помирають від 50 до 100.
Під час останньої епідемії дифтерії в Україні (у період 1991-1998 років), основною причиною якої було низьке охоплення вакцинацією дітей та відсутність ревакцинації дорослих, на дифтерію захворіли близько 20 тисяч осіб, з яких 696 померли.
За даними Центру громадського здоров’я МОЗ України, на сьогодні мають вакцинацію проти дифтерії менше 70% дітей, рівень охоплення щепленнями дорослих – ще нижчий.
Проте, треба зазначити, що у щеплених захворювання протікає значно легше, без ускладнень. Вакцинацію проти дифтерії проводять комбінованою вакциною, починаючи з двохмісячного віку, проте, імунітет не тривалий (не зберігається на все життя). Тому, так важливо обов’язково проводити ревакцинацію для підтримки достатнього імунного захисту.
Дифтерія (англ.diphtheria) – гостреантропонознеінфекційне захворювання, що характеризується ураженням ротоглотки та дихальних шляхів, рідше шкіри, з розвиткомфібринозного(дифтеритичного) запалення в місці проникнення збудника, а також токсичним ураженням серцево-судинної й нервової систем, нирок. Збудник дифтерії —Corynebacterium diphtheriae(бацилла Лефлера, дифтерійна паличка), стійкий до дії різних чинників, у зовнішньому середовищі може зберігатися до 15 діб.
Основний шлях передачі збудника – повітряно-крапельний, але можливий і контактно-побутовий. Джерело інфекції – хвора людина або носій коринебактерії.
Інкубаційний період від 3 до 10 діб. Серед основних симптомів: біль у горлі, підвищена температура, лихоманка, набряк слизової оболонки ротоглотки, наліт на мигдалинах сірого кольору, осиплість голосу, набряк шиї, збільшення шийних, підщелепних лімфатичних вузлів.
В залежності від локалізації (місце проникнення збудника) основною клінічною формою дифтерії є дифтерія ротоглотки, яка складає 92,0%. Також розрізняють дифтерію носа, гортані, трахеї, бронхів, очей, вуха, статевих органів, шкіри.
Хвороба небезпечна своїми ускладненнями, які можуть виникнути у будь-який період захворювання. При потраплянні дифтерійної палички в дихальні шляхи, вона продукує токсин, який спричиняє утворення щільної плівки та призводить до набряку слизових оболонок, що і блокує дихальні шляхи. Окрім того, небезпечними ускладненнями є інфекційно-токсичний шок, міокардит, пневмонія, гостра ниркова недостатність, які призводять до смерті хворого.
Не зважаючи на те, що в області дифтерія не реєструється з 2011 року (1 випадок), заспокоюватись не варто. Показники охоплення щепленнями населення залишаються низькими та складають дитячого населення — близько 60,0%, дорослого – 19,6%, тому ризик виникнення та поширення дифтерії залишається актуальним.
Нагадуємо!Найефективнішим засобом захисту від дифтерії – є вакцинація та ревакцинація відповідно до Календаря профілактичних щеплень. Діти отримують щеплення у віці 2, 4, 6, 18 місяців, 6 і 16 років, дорослі – кожні 10 років без обмежень віку.
Щоб захистити себе та своїх дітей необхідно звернутись до лікаря для перевірки наявних щеплень та у разі необхідності провести щеплення проти дифтерії.
Коментарi